понеділок, 5 жовтня 2015 р.

З тобою кожна хвилина наповнюється життям, і дає надію на майбутнє



Одного разу твій друг, побачивши мене, скаже: - Почекай, ця он та дівчина, твоя колишня??? - Так. - Ну ти мудааак!



Я закриваю очі і бачу твої...



Можна в дівчину закохатися, можна дівчину любити, але щоб дівчина любила - це потрібно заслужити...



Люблю тебе щиро. Без цієї недолугої показухи. Без слів кошеня і малюк. Люблю тихенько. Про себе. Без сердечок на твоїй стіні. Просто. По- справжньому.



Кохану людину треба любити, просто любити. А якщо хочеш когось виховувати - купи собаку!



Чотирнадцять -п'ятнадцять -шістнадцять років - це вік любові, справжнього кохання. Далі ця здатність нерідко втрачається, бо до чистої любові домішується багато інших почуттів, які мають до неї стільки ж відносин, скільки жук, який потрапив в міксер, має відношення до молочного коктейлю.



Коли любиш інших, тоді немає часу жаліти себе.



Ти - єдині граблі, на які я наступила усвідомлено. Мозок мені вибило. Це точно...



Коли спілкуються двоє - більш сильна особистість впливає на більш слабку. В результаті кожна пара рухається в певному напрямку: деякі пари деградують, а деякі вдосконалюються.



Люби не те, що хочеться любити, а те, що можеш, те, чим володієш.



І я заздрю тільки той людині, яка заволодіє твоїм серцем, але я завжди буду вірити, що моя доля бути с цією людиною. І якщо ми більше не зустрінемося, і колись ти будеш іти і відчуєшь когось поруч з собою, це буду я-тільки я.



- Ти будеш зі мною. - Не знаю. - Це було не питання.



Цілий день шукаєш з ним зустрічі, а коли випадає можливість залишитися з ним наодинці, навіть не знаєш, що сказати, тому що тупо дивишся на нього і намагаєшся запам'ятати всі дрібні риси його обличчя.



Я тут подумала і зрозуміла просту річ - іноді найближчим виявляється не та людина, на якого як на ідола молишся, а той, хто просто знає, скільки ложок цукру покласти в твою чашку чаю



Барабаню в твої вікна, барабаню в твої двері, ти зітхнеш: "Нині дощ сильний! "



Іноді ми чекаємо бурхливих пристрастей, як в любовному романі, а іноді одного поцілунку достатньо, щоб відчути всю ніжність і навіть пристрасть...



Завжди так було і так буде. Ми всі такими народжені. Коли нас люб*ять, ми не любимо... Коли не люб*ять, любимо ми...



Де починається любов, там логіка йде в підпілля.



Можливо я тебе намалювала і яскравою фарбою обвела. Твоїх помилок я не помічала і закривала на гріхи очі. А ти інший, але я тебе простила. Відпустила... А втім ні! Сама пішла. Але до сих пір, повір мені, не забула, того, кого намалювала я...



Немає коментарів:

Дописати коментар