субота, 3 жовтня 2015 р.

А маленькі ніжки майже з долоньку. І люб*ять жити ще понарошку. Але ж сама ще розміром з кішку. Така маленька мама- кішка.



Зараз сиджу, чую гуркіт такий, дивлюся моя кішка з ліжка впала, треба ж так міцно і солодко спати!



Кішки... Вони не виносять самотності... Чи не нав'язуються, але намагаються перебувати поруч... Є й люди- кішки... Буває і їм наступають на хвіст...



Кішка в 8 ранку починає носиться по всій квартирі за мухою, і їй, якось пофіг, що ти спиш, при цьому ще стрибає на тебе і буксує в ковдрі. :) Будильник едріт...



Біля мене сидить кіт гикає. )



Люблю мого кошеня. Люблю тримати його лапку в руці, коли він спить. Він такий гарненький, а головне він мене теж любить. На відміну від тебе...



Для мене щастя це коли приходиш втомлена додому, а до тебе підбігає твоя домашня грудочка вовни і ніжно цілує язичком тебе в ніс, щоку... У такі моменти я здатна забути про все.



Мій кіт живе за принципом: " Жерти набридло спати". І в перебігу дня ставить кому в різних місцях.



Кішка - це єдиний самоочищающій придмет в будинку.



Немає коментарів:

Дописати коментар