субота, 26 вересня 2015 р.

Коли я йому сказала що люблю дощ він набрав в рот води і почав мене бризкати.. ну не придурок?



Дощ - це диво, яке падає з небес, на голі тіла закоханих.



Вона вже не прийде,Ніхто її не знайде,Їй не забути цю брехню,Вона тепер Просто Дощ...



У неї за вікном завжди то проливний дощ, то холодний вітер, і вона всіма силами намагаєтьсязробити так, щоб її погоду ніхто не помітив. Вона сама собі ставить завдання з нескінченнимчислом невідомих, і часто сміється, знаючи, що сміх - ліки від усього на світі.



Над містом - туман, дощ іде невпинно. Я так тебе люблю. Але сама дзвонити не стану.



Музика дощу зрозуміла не кожному...



Вона любила мокрий дощ. да ладно? а чо реально дощ мокрий?



Дощ. місяць. крок за кроком. вперед йду. і думаю. скло б не розбити. моєї душі.



Цілий день, то сніг, то сонце, то дощ... треба б купити акваланг з підігрівом = )



Він вміє розрізняти мої сльози від крапель дощу... люблю його



Є в дощі одкровення. Там, де вода малює на землі кола, ти чуєш, чуєш кроки...



Якщо ми любимо один одного, ми вічні і безсмертні, як биття серця, або дощ, або вітер.



Ти не втримаєш силою дощ, дівчину і життя



Коли зверху вниз падає дощ,Коли знизу вгору дивляться очі,Стають чистішими люди і міста.



Дощ - це коли небо в осколках калюж.



Коли вона плакала, вона любила дощ...



Дощ... дощ на душі... дощ на щоках... дощ на вулиці...



Він думав, щоб побачити веселку - потрібно пережити дощ. Дощ ми пережили. А веселку щось так і не побачили.



Дощ... навіть небо сумує... тільки серцю вже все одно...



Я почула думки дощу... У мене до нього, знаєш, пам'ять.



Немає коментарів:

Дописати коментар